У 1924 році Семенко почав писати оповідання. Про те, як герой на ім'я Михайль Семенко у Клубі Міжпланетної Комунікації робить доповідь про універсальний апарат, який перемагає час і простір. Думаю, це вже можливо — завдяки пам'яті. Семенко перемагає час і простір завдяки нам усім, бо ми його пам'ятаємо, любимо і читаємо.
Ярина Цимбал
ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ «ПОВЕМА ПРО ТЕ,
ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Міжнародній клуб винахідників-ексцентриків і міжпланетної комунікації
На той час
СРСР в непівському оточенні
дискутувала
вільними годинами —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 153
а
втім
міжнародне становище не обіцяло
кардинальних і потрясаючих змін.
Це — внутрішній стан.
Зовнішній
характеризувався так, що світові акули реставрували папські булли
і світом гуляв символ міжнародніх пуз
— стережисьі — фашизм.
Тоді ж в звязку з успіхами техніки по всіх містах
не тільки Европи й Америки
а навіть СРСР
почали закладатися
об’єднуючи всі народи й
нації
невинні
аполітичні й
смирні
так звані «безпартійні» МІЖНАРОДНІ КЛУБИ ВИНАХІДНИКІВ-ЕКСЦЕНТРИКІВ і МІЖПЛАНЕТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Клуби
на порах перших не ставили справу
154
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
рубай
зосереджувати почали всю ексцентричну « активно-безпартійну » масу —
її скільки хочете
не тільки по европах й америках
але також і в
нас.
Техніка — звичайно — технікою, успіхи таки були дійсно,
і не тільки «там», а й тут у нас.
Механіка була спочатку дуже проста:
цікавилась публіка
і хемією, і новинами,
і радіо, і планетами,
доки не спіткнулись на Марсі,
а на «ракетах»
спокусили б і
вас.
Кінець-кінцем — пошесть, спочатку невинна, гоже
секта не секта, а так вроді як технічна масон-ложа.
За ініціаторами — маса, спочатку — пустяк, потерпіла лише ощадкаса
і Держбанк,
а коли справа дійшла до ложі —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 155
то подай сюди Боже
всякої— дрібної й більшої рибки.
І от
в один із квітнів
посунули в клуби великі й малі безробітні.
В першу голову —
одставні генерали
старих і нових часів
відсіч
дало
життя
їм
що.
З наших знайомих —
Донцов,
Винниченко,
Шаповали
то
що.
Після трудів праведних — нот, проектів, планів, що врятувати мусили цілий світ, — Клеманса,
Вільсони,
Давеси й ин. специ.
Як говорить МКВЕМК мандат — звіт,
навіть імператор Віллі, — всі
попали
до МКВЕМК відповідних місцевих
156
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
філій.
Ну а в нашій СРСР
зокрема
на Україні
такої
великої
риби нема —
але все ж причепитися можна до
чергової «реакції» — знайшлася й тут
політиків-безробітних чималенька фракція •—
без роботи не пополітичиш далеко — отже,
подавайте нам,
Як і в Месопотамії,
оркестри гіпопо-тамні
амні
рамні
манії,
техніку в астральній акції й одночасно філії
Міжнароднього
Клубу
Міжпланетної
Комунікації.
Найменше можу сказати як це вийшло так що наш дорогий охай
кохайль —
Так починається «Повема про те, як повстав...» 157
наш відомий поет
Семенко
Михайль —
може випадково —
може з якоюсь задньою думкою,
це його секрет —
може й насправжки, на
жаль,
в компанію
ту
попав
і, звичайно, мав
членський
білет.
Після чергових зборів місцевої філії МКВЕМК Михайль Семенко з групою членів клубу оглядав свій апарат часу, після чого звернувся до слухачів з промовою, що мала зовсім несподівані для слухачів наслідки
Семенко:
Товариші і громадяни
В добрий час
невеличка компанійка
зібралася
тут
нас
представників хоч і одної
нації
та
за
те різних клас.
Кілька часу доведеться нам колі тісному перебути
158
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
в.
Вас запрошено сюди а не туди для того
щоб протягом звичайних трьох день
користуючись апаратом
що на нього
я маю
патент —
перебути історію
міліонів
минулих
літ
і міліонів віків майбутніх.
Потім ви розійдетесь по своїх хатах і за шклянкою чаю в простих і зрозумілих словах як звичайний собі
анекдот
розкажете не тільки про геологію чи там
соціологію — а просто
про всю космогонію.
Дива буде
повен
рот.
Пливе човен — хльоп. хльоп, хльоп.
Ну,
чого роззявили грот?
Так починається «Повема про те, як повстав...» 159
Прошу,
східці в кабінку от.
Духа
присутність
по можливости повну
зберігати
прошу.
Нікому не буде зле —
пропоную
підлягати
мені
але.
Після цих слів В. Винниченко, Дм. Донцов, X. Вильовий, автокефальний епіскоп і старий кооператор падають непритомні, але поволі кожний із них очунюється і сідає в кабінку, після чого почулися такі репліки:
Винниченко:
Ви
позбавляєте мене можли вости закінчити мого рома на сонячна мапш на а а а а
ох!
Донцов:
Що ви хочете зробити з нас п’ятьох ?
?
?
Та за ці три дні — без мене —
160
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
пропаде вся наука про на ЦІ Т !
1
X. Вильовий1
Мені треба ще сьогодні! так! написати три листи до редок! Ці! ї!
Єпіскоп:
Дід:
не!
Слу!
Хай!
Те!
Піз!
Но!
Вже!
А
Б
В
Г
д
Є
1 Не змішувати з М. Хвильовим.
Так починається «Повема про те, як повстав...» 161
Же!
Ми в до ро
зі
вже!
Ма
ши
на
йде!
Нідочого
тепер
всякі протести її запи тання!
Ми вже минули еС-еР-еС-еР!
Про все дізнаєтесь у свій час!
Пожалійте не мене — а себе, вас!
Все має розумний сенс що торкається цього небувалого підприємства!
Ми в світовому просторі вже!
Ото що ви бачите вгорі — не вітрина ТЕ-ЖЕ — то наша планета — земля.
Не скидай светру, земляк!
Заспокойтесь!
І не кидать у мене ґудзиками зі своїх єрундовських піджаків!
...Що за глупая демонстрація, справді!.. Назад не можна!
Заспокойтеся!
6 10-19
162
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Заспокойтеся! Заспокойтеся! Так!
Так!
Передбачено все!
Да.
Члени непримушеної експедиції поволі заспокоюються, в той час як апарат перенісся в давно минулі віки, що попереджали повстання світу.
ЩЕ УРИВОК ІЗ «ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Експедиція в складі членів Всеукраїнської Філії Міжнароднього Клубу винахідників-ексцентриків і міжпланетної комунікації: М. Семенка, X. Вильового,
Дм. Донцова, В. Винниченка, Єпіскопа Укр.Автокеф. церкви, укр. Діда-кооператора — на апараті часу за командуванням М. Семенка переноситься в давно минулі віки і, по можливості беручи участь у створенні світу, в той же час спостерігає процес його повстання, обмінюючись відповідними глибокодумними репліками.
Дід:
Не видно щось Бога-творця і Святого Духа.
Семенко:
Так,рух і
Туманність
більш
все.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 163
Єпіскоп:
Як же без води ?
Дух Святий носивсь над водою.
Семенко:
Правда, з водою зле.
Не можу нічого зробити але.
Єпіскоп:
Так і хочеться водички налити.
X. Вильовий:
Чи не видно
іще
Евро?
Дід:
Щось душно
стає
ДУ*
Винниченко:
А таки стає ДУ-
Донцов:
А вогню! полум’я скрізь!
І як можуть зародитися в полум’ї провансальці
164
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
й инші надії не?
X. Вильовий:
А, може, це Венера, а не Земля?
Семенко:
Тра — ляля.
Епіскоп:
У книзі Буття так урочисто й спокійно.
Чого воно крутиться
так
тут ?
Семенко:
Куля
земна
повстає
ж
це!
Донцов:
І без вас бачу давно, що це земська куля.
Гальо!
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 165
X. Вильовий:
Готова!
Куля!
Земна!
Дід:
То можна й сходити вже?
Семенко:
Ні!
Зачекати краще, доки проведуть меридіяни й парале.
Під’їхати
ближче
можна,
але...
Винниченко:
Я прошу сло!..
Семенко:
Хто про ?
Нема.
Але говоріть коротко,
швидко,
зима
бо.
Винниченко:
Шановні товариші! Перед на... куля земна.
166
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
Й ні
ДУШІ.
Винниченко:
Як і всі, я дуже ра...
Семенко:
Це вам не в Центральній Зра...
Донцов:
Гальо! Я побачив Укра!
Гальо! Гальо!
Дід:
А може то здало?
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Вра! (Засоромлюється).
Винниченко:
Отже, я й хочу про це.
Семенко:
А,
бе,
це.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 167
Винниченко:
Ви всі чули, мабуть, про Айнштайна й релятив-принцип?
X. Вильовий:
Хві!
Й про Цвайштайна я
чув.
Винниченко:
Не лізь поперед батька в пе...
Так от
мене наче вдарив
по голові
ціп.
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Гіп! (Засоромлюється).
Семенко:
При чому
ж
тут
народ?
Винниченко:
Так от —
поки нема народу — я пропоную — я пропоную — я пропоную —
168
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
з самого початку світу повстання, пропоную я —
пропоную я —
пропоную
врятувати
Вкра.
X. Вильовий:
Вра!
Вра!
Вра! (Засоромлюється).
Дід:
Що?!
Єпіскоп:
Як?!
Семенко:
Атак.
Винниченко:
Доки немає укрнароду, а є лише укртериторія
(ми вже бачили її в біноклі)— доки взагалі немає ні людського роду, ні історії, ні Бокля
(все це буде пізніш) —
— я пропоную
— я пропоную
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 169
— я пропоную зробити таке раніш/
Семенко:
Універсалом
день
перевернути
в
ніч.
Донцов:
Будь ласка!
В чому річ?
В другий бік скерувати історію й одразу ж відокремити зарідки нашої нації!
X. Вильовий:
Гаврика!
Великою Вкраїнською Стіною — відгородитися від инших націй.
Тоді б до XX віку ми були б першою нацією.
Наша нація — це ж прямо грація.
Єпіскоп:
А як же ваша Евро ?
170
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
О!
В Евро
можна прокласти
вузенький
коридор.
Донцов:
КІ£Ьі аШ
З Івроною я згодний. Чували.
Не шкодить.
Єпіскоп:
А може одразу ж оточить її Укрокеаном?
X. Вильовий:
Доки ще нема інших океанів?
Це правда.
Донцов:
На зразок Великої Британії? Це було б непогано.
Винниченко:
Як в Англії.
Донцов:
Чому ж, будь ласка.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 171
Дід:
А українську мову — залишимо?
Семенко:
Мо.
Мо.
Мо.
Мо,
мо,
мо,
мо. (Всі засоромлюються).
Єпіскоп:
Де це ми
знахо?..
Семенко:
Навпроти
кулі
земно.
Донцов:
Дуже
зручна
дистанція.
Дід:
А чи скоро станція?
X. Вильовий:
Спека.
Піт
лоба
172
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
тече
3.
А хустку забув дома.
Єпіскоп:
Що ж,
виходить, тоді й зими не було?
Семенко:
Иноді випадав сніг — дурним на голову.
А взагалі, як бачите, літо.
Дід:
Вода!
Семенко:
Да.
Да.
Да.
Да,
да,
да,
да.
X. Вильовий:
Вода ?
А й справді вода.
Єпіскоп:
Он з того краю, дивіться, як
заливає.
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 173
Дід:
Може, націдити б собі
трошки ?
Щось пересохло в ро...
Донцов:
Це фантазія.
Давайте
одсунемося далі в світовий простір.
X. Вильовий:
А то ще потопить ще.
Єпіскоп:
А давайте справді одсунемось, бо тінпература тут !..
Донцов:
Володимире Кириловичу —
подивіться, як цікаво:
вогонь,
водай
земля
зчепилися в стихійній боротьбі. Порівнюючи з цим, що значить боротьба клас!
Винниченко:
Гм... так.
Гм... ні.
174
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
То заливає — то знов одходить.
То вогонь виприсне — то пара піде. Кумедія!
І чого б я так сіпався ?
Сиділо б вже, де посадили.
Єпіскоп:
Чи ти ба, як виринає!..
Ліпилось, ліпилось — і знову дірка.
Воно щось похоже і в книжках так пишуть.
Дід:
А чи скоро вже тут хліб уродить?
Єпіскоп:
Ото хіба
засіяти
нікому.
X. Вильовий:
Тяжко, мабуть, тоді жилося!
Це ж іще здалеку — а що там робиться ближче ?
Допцов:
Горотворчі процеси потрясають землю.
Дід:
Бідна Україно!
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 175
Єпіскоп:
Подивіться-но,
щось затівається на землі
нове!
Донцов:
Ми вступаємо в
мезозойську
еру!
X. Вильовий:
А ну дайте
сюди
телескоп!
Дід:
Ти ще туди підступись!
Боязко
щось
мені.
Єпіскоп:
Гетьте з своїм телескопом! Я
боюсь...
Донцов:
До великих сил на землі долучилося ще: життя.
Винниченко:
Не на смерть, а на
живот боротьба йде.
І навпаки.
176
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
Боротьба ?
Це цікаво.
Я теж боровся.
Донцов:
Це — війна,
Кожний рід тварин має волю війни.
Звідси й повстали нації.
Семенко:
Акації — профанації — профдезорганізації — ації — ції — ії — ї.
Донцов:
Хай живе воля нац...
Що ви хочете ро ?..
Семенко:
На поверхнь землі
апарат
я
скеро...
Дід:
Шубовсть, дурний! Я не хо...
Ще уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 177
Єпіскоп:
Я протесту — у-гу-гу-гу-гууууу...
Семенко:
Предків
подивитися
тре...
X. Вильовий:
В мене —
те
бе
це!..
Кхе, кхе, кхе, кхе, кхе. ..
Донцов:
Шановний добродію,
Я волію
спостерігати
здалеку:
і так все ясно видно!
Винниченко:
Наші костюми до тих обставин пристосовані не!
Де ж ваш марксизм!
X. Вильовий:
Ми не знаємо тамтешньої мови!
178
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
О бо
бо
бо
Боже!..
Семенко:
Землю
емлю
млю
лю.
Донцов:
Ю.
Винниченко:
Ми падаєм!
Єпіскоп:
Нині одну
раба
тво!
Дід:
Свя!!!
Свя!!
Свя!
Чудернацька експедиція попадає на поверхнь землі в час розквіту кайнозойської ери, в часи буйного розквіту живичного царства, яке добре далося взнаки нашим відважним подорожнім, аж поки не захопила їх льодовикова доба, де їм трапилася можливість виявити ввесь свій люд(ськ)(ян)ий патос європейців XX віку під час дії деякої обуєктивноі ситуації.
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 179
УРИВОК ІЗ «ПОВЕМИ ПРО ТЕ, ЯК ПОВСТАВ СВІТ І ЗАГИНУВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО»
Великих див і страхіть зазнали наші подорожні, перебуваючи холодну льодовикову добу, але нарешті настає їй край, починається тепла доба, і, після несподіваної зустрічі мандрівників із собіподібними, вони вирушили в незнані доісторичні світи.
Дід:
Чи скоро ми проїдемо цю анахтемську зиму?
Семенко:
Потерпіть трохи.
Холодно
самому
й
мені.
X. Вильовий:
Ой!
Донцов:
Що таке, пане добродію?
X. Вильовий:
Ой! І друга!
Винниченко:
Що з вами, колего?
X. Вильовий:
Аж двічі з носа капнуло..
Єпіскоп:
І в мене капнуло...
180
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Дід:
Невже весна?
красна?
закосичена?..
Семенко:
Закапало
з
брудного
носа...
Винниченко:
Тепліє... Чудеса!
Донцов:
Кінець льодовиковій добі.
Єпіскоп:
Адам! Адам!
Всі:
Де?
Єпіскоп:
Та он із-за скелі дивіться яка чортяка суне.
Винниченко:
Людина!..
Єпіскоп:
Свят! Свят! Свят!
Дід:
Ох ти ж Боже ж мій!..
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 181
Донцов:
Стійте!..
Власне, я вже забув, що хотів сказати... Ага-да.
Панове!
Хто сказав — печерна людина?
Я вам одно скажу :
навіщо вам класова боротьба?
Аджеж у вас зараз НЕП, і на людей стали похожі — скоро ми з Европи подамо вам руку.
Але я не про те...
Властиво кажучи, я хочу сказати: чого жахатися?
Печерна людина ...
Хто сказав — печерна людина?
Що то є — печерна людина?
Про неї ж
і наш Михайль Грушевський
у 148-му томі своєї «Історії Українського
Народу»
на 3845-ій сторінці (другий стовпець) говорить...
Печерна людина ? Пхе!
Та це ж свій чоловік!
Є різні печерні люди: англійські печерні люди, німецькі печерні люди, японські печерні люди ...
Але ж це українець!
Ви можете вповні зрозуміти це слово ?
Це — українська печерна людина!
І коли навіть вона повстала з малпи,
як казав Дарвін,
то ... і малпй ж усякі бувають:
182
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
є китайські малпи, є кацапські малпи, є українські малпи. власне — були.
Але ця печерна людина —
українська печерна людина,
і повстала вона
таки з нашої української
малпи.
Ця печерна людина — ви подивіться на тип писку — український предок наш.
Чого ж вам треба ще, прошу, панове?
Єпіскоп:
Та коли так, то воно звичайно...
Дід:
Свій таки ж чоловік.
Винниченко:
Значить, всім ясно —
хай живе єдиний національний фронт!
Єпіскоп:
Св. Письму це не суперечить.
Дід:
Україна — понад усе!
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 183
Винниченко:
Ця печерна людина — український предок наш.
Єпіскоп:
Ну, звичайно, коли укр ...
X. Вильовий:
А як же пролетаріят?
Важко розібратися, а серце — болить...
Хай живе український пролетаріят!..
Винниченко:
Отже, панове, я маю один проект.
Ходімте до купи, я розкажу.
Дід:
А як же ви, пане Михайлю?
Семенко:
Ви там
говоріть,
посижу
біля машини
тут
я.
Винниченко:
Наші гасла: хай живе про...
Хай живе народ!
184
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
X. Вильовий:
Як це так — народ ?
Який
такий — народ ?
Це дуже загальне гасло.
Єпіскоп:
Український народ, браття!
Винниченко:
Хай живе соціяльнаре... Власне,
хай живе соціяльна та ще й демократична республіка!..
Всі:
Сла-а-а-ава!!!
Донцов:
Але ми здається ухилилися в бік...
Винниченко:
Отже, панове.
В цей високий момент зустрічи з
рідною печерною людиною —
я пропоную
одноголосно обрати
одного з нас представником
скривджених
нащадків,
щоб цей представник міг вшанувати
Уривок із «Повеми про те, як повстав світ...» 185
рідну печерну людину
і
в її
особі —
рідну українську малпу, — вшанувати адресою
і
після короткої доповіди про міжнародне і внутрішнє укрстановище — поцілувати її.
Хто за Тараса Григоровича?
Всі.
Таким чином, одноголосно обрано...
Але
кого ж, власне, обрано?..
Дід:
Тараса Григоровича.
Винниченко:
Як це воно так... вийшло?..
X. Вильовий:
Там
щось
печерна людина хоче сказати.
Винниченко:
Вельмишановний предку наш...
Ми,
представни...
186
Михайль Семенко. ВИБРАНІ ТВОРИ
Печерна людина:
0-го-га-го.
Е-ге-га-гей.
Гу-гу-грр-гу.
Винниченко:
Ми представники...
Людина:
1-гі-го-грр... грр... гррр...
Єпіскоп:
Ті-і — кай!!!
Семенко:
Шапки тримайте.
позлітали
щоб
не.
Ледве врятувавшися від роздратованої печерної людини, сміливі подорожні на деякий час осіли на континенті Атлантіди, перебувши ввесь час її історії і бравши участь в немаловажних подіях, що потрясали цю землю, аж поки не вкрили її хвилі океану з усім населенням і культурою, після чого мандрівники рушили далі по дорозі часу...
Нова Генерація. — 1928. — М5; 1927. — № 1,2.